<< назад

Консультпункт

Щодо мовно-термінологічних проблем подання назв будівельних виробів і матеріалів у нормативних документах.

     Упровадження нових сучасних технологій у будівництво спричинило появу на ринку нових будівельних матеріалів та виробів з них. В Україні з метою захистити життя та здоров'я людини, тварин і рослин, забезпечити охорону довкілля та природних ресурсів, запобігти недобросовісній практиці з урахуванням вимог Директиви [1] розроблено і прийнято постановою Кабінету Міністрів України технічний регламент [2]. У п. 2 та 6 цього регламенту визначено, що основні вимоги до будівельних виробів треба конкретизувати в регламентних технічних умовах і будівельних нормах, а регламентні технічні умови - це стандарти, технічні умови та технічні свідоцтва, прийняті Держспоживстандартом або Мінбудом1 відповідно до їх компетенції. Отже, найближчими роками потрібно буде розробити та затвердити значну кількість нормативних документів.

     Мета цієї статті - привернути увагу фахівців до деяких особливостей української фахової мови, на які треба зважати, розробляючи відповідні нормативні документи.

     1. Що таке речовина, а що таке матеріал?

     Такі терміни як матеріал, речовина, проста речовина, (хімічна) сполука позначають поняття, які мають характерні відмінності, і на них потрібно зважати, застосовуючи той чи інший термін в документації та наукових публікаціях.

     Найзагальнішим з вищезазначених понять є матеріал (рос. материал, англ. material). Згідно з [3, с. 249] матеріал - це складні й прості речовини, їхні суміші, гетерогенні композиції природного та штучного походження, використовувані чи придатні для практичного використання. Таке визначення поняття збігається з першим значенням, яке має слово матеріал в сучасній українській мові [4, с. 651].

     Термін речовина (рос. вещество, англ. substance) у хімічній термінології чи термінології, що стосується хімічних технологій, застосовують до тих матеріалів, які мають чітко визначений сталий хімічний склад і властивості, навіть, якщо їхню хімічну будову важко описати через її складність [3, с. 71; 5, с. 8]. Термін речовина є узагальнювальним (родовим) для позначання простих речовин і складних речовин.

     Проста речовина (рос. простое вещество, англ. simple substance, element) - це форма існування хімічних елементів [3, с. 72]. Тобто просту речовину утворюють атоми того самого елемента, і її не можна за допомогою звичайних хімічних реакцій розкласти ще на якісь складники [5, с. 8; 6, п. 2.4].

     Складна речовина - це форма існування хімічних сполук [3, с. 72]. Залежно від контексту, коли йдеться про складні речовини, описувані точною хімічною формулою, як синонім терміна складна речовина можна застосовувати термін хімічна сполука або його скорочену форму - сполука.

     (Хімічна) сполука (рос. химическое соединение, англ. compound) - це об'єкт, у якому атоми одного або різних елементів з'єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв'язку [3, с. 399; 4, с. 1373] й утворену структуру можна описати точною хімічною формулою [5, с. 8].

     2. Що таке будівельний виріб, а що таке будівельний матеріал?

     У технічному регламенті [2] вжито термін будівельний виріб, а в англомовній директиві [1] - construction product, і відповідне поняття визначено так means any product which is produced for incorporation in a permanent manner in construction works, including both buildings and civil engineering works (переклад українською надано далі).

     Отже, виникає природне питання, яке поняття позначає англійський термін product?

     Відповідь на це питання ми можемо знайти в [7], згідно з п. 3.4.2 якого продукція (product) - результат процесу.

     Розрізняють два різновиди продукції:

     дискретна продукція - різновид продукції, кількість якої обчислюють в штуках (екземплярах, примірниках);

     неперервна продукція - різновид продукції, кількість якої є неперервною характеристикою і підлягає вимірюванню.

     Згідно з [8, п. 96, 105]:

     виріб (рос. изделие, англ. item) - одиниця промислової продукції, кількість якої обчислюють в штуках (екземплярах);

     матеріал (рос. материал, англ. material) - первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу.

     Виходячи з вищевикладеного, у директиві [1] та технічному регламенті [2] йдеться не про будівельні вироби, а про будівельні матеріали та вироби (англ. construction product), тобто будь-яку продукцію, яку виробляють для об'єднання у незмінній формі в споруди, зокрема в будівлі та інженерні споруди.

     Примітка. Це наш переклад українською наведеного вище англійського визначення з Директиви [1], зважаючи на прийняту в Україні термінологію

     Причому будівельні вироби - це дискретна продукція, а будівельні матеріали - неперервна.

     Назви дискретної та неперервної продукції фахова мова завжди передає відповідно конкретними та речовинними іменниками, а також словосполуками з ними.

     Конкретний іменник - це іменник, яким позначають дискретний предмет, тобто такий предмет, що його можна виділити в певних просторових межах, а отже, він підлягає лічбі.

     Наприклад: блок, вікно, двері, сходовий марш, плита тощо. Практично всі конкретні іменники мають форми однини та множини. Виняток становлять іменники, що мають тільки множину (двері, ворота тощо).

     Речовинний іменник - це іменник, яким позначають однорідний за своїм складом матеріал з ознакою цілого, що підлягає вимірюванню, а не лічбі.

     У межах розряду речовинних іменників можна виокремити кілька підгруп, зокрема такі, що охоплюють назви:

     1) металів і сплавів (залізо, сталь, чавун, мідь, бронза);

     2) рідин і газів (нафта, вода, азот, водень, метан, кисень);

     5) природних і штучних будівельних матеріалів (глина, пісок, камінь, земля, вапно, цемент, цегла, граніт, бетон).

     Речовинні іменники на відміну від конкретних іменників підлягають вимірюванню, а не лічбі. З огляду на це їх уживають переважно в однині. Деякі речовинні іменники мають тільки форму множини, але не мають однини, наприклад: дрова.

     У фахових текстах, щоб позначати види, ґатунки матеріалів, використовують специфічну форму множини речовинних іменників (леговані сталі, солі мікроелементів), яка не є виявом множинності. В окремих випадках цієї форми множини можна уникнути. Наприклад: Віскоза і нейлон - це найпоширеніші хімічні волокна (множина, бо йдеться про різні види). Проте краще цю думку висловити так: Віскоза і нейлон - це найпоширеніші різновиди хімічного волокна (однина).

     3. Цегла та цеглина, паркет та паркетина, пісок та піщина.

     У фахових текстах часто плутають назви сипких матеріалів, що їх позначають речовинними іменниками, та окремі предмети, що їх позначають спільнокореневими конкретними іменниками зі значенням одиничності. Українська мова має засоби їх розрізнення, основним з яких є спеціалізований суфікс -ин(а), що виражає семантику одиничності. Наприклад, паркет - паркетина, пісок - піщина, цегла - цеглина. У фахових текстах речовинні іменники треба вживати, коли йдеться про властивості матеріалу, а іменники зі значенням одиничності - стосовно окремих предметів. Проілюструймо це на прикладі задачі з фізики:

     На нагрівання цеглини масою 4 кг на 63 ?C витрачено таку саму кількість теплоти, як і на нагрівання води тієї маси на 13,2 ?C. Визначте питому теплоємність цегли.

     Тобто нагрівають конкретний предмет - цеглину, а теплоємність - це характеристика матеріалу - цегли.

     Отже, коли в нормативних документах йдеться про габарити, масу тощо, треба вживати конкретні іменники цеглина, паркетина тощо, а коли про фізико-механічні властивості матеріалу - речовинні іменники цегла, паркет тощо. У фахових текстах іменники зі значенням одиничності можна вживати як в однині, так і в множині: цеглина - цеглини, паркетина - паркетини.

     Важливе місце в матеріалознавстві посідають матеріали кристалічної структури. Невеличкі кристали, що не мають чітко вираженої багатогранної правильної форми, треба називати кристалічна зернина, а не кристалічне зерно. Тому правильно писати: Полікристал складається з окремих кристалічних зернин, довільно зорієнтованих одна відносно одної [9, с. 181-256].

     Важко переоцінити роль матеріалів, які мають назву штучні та синтетичні волокна (речовинний іменник). Зазвичай їх виробляють, продавлюючи розчин чи розплав полімеру через отвори пластини в середовище, яке спричинює затвердіння тонких волокнин (окремий предмет, поданий конкретним іменником).

     4. Коли каменЯ, а коли каменЮ?

     Часто одним багатозначним іменником позначають як речовину, так і окремий предмет. Наприклад: папір - це як окремий аркуш, так і матеріал. Так само терміни алмаз, камінь тощо мають два значення: матеріалу та окремого предмета. Ці значення розрізняють різними закінченнями у родовому відмінку однини, що наочно ілюструють речення, наведені у таблиці:

Конкретний іменник, що позначає окремі предмети і має закінчення -а (-я) у родовому відмінку однини Речовинний іменник, що позначає матеріал і має закінчення -у в родовому відмінку однини
Ціна цього алмаза найвища на аукціоні. Твердість алмазу найвища серед відомих мінералів.
Виріб пошкоджено ударом каменя. Підвіконня виготовлено з каменю.
Номінал одного цінного папера 1000.00 грн. У продажу вироби з паперу.

     Отже, у фахових текстах дуже важливо правильно писати закінчення родового відмінка залежно від того, яке значення має іменник.

     Висновки.

     1. Будівельний виріб - це одиниця промислової продукції, кількість якої обчислюють в штуках. Назвами будівельних виробів є конкретні іменники чи словосполуки з ними.

     2. Будівельні матеріали - це природні та штучні матеріали, які використовують у процесі будування та ремонтування споруд. Назвами будівельних матеріалів є речовинні іменники чи словосполуки з ними.

     3. Коли в нормативних документах йдеться про габарити, масу тощо, треба вживати конкретні іменники цеглина, паркетина тощо, а коли про фізико-механічні властивості матеріалу - речовинні іменники цегла, паркет тощо.

     4. Для багатозначних іменників, що позначають як речовину, так і окремий предмет, дуже важливо правильно писати закінчення родового відмінка залежно від того, яке значення має іменник.

     Виноска. З 2007 року цей центральний орган виконавчої влади має назву - Міністерство регіонального розвитку та будівництва України (Мінрегіонбуд).

     Література:

  1. Council Directive 89/106/EEC of 21 December 1988 on the approximation of laws, regulations and administrative provisions of the Member States relating to construction products (Директива Ради Європи 89/106/ЄЕС від 21.12.1988 про зближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав - членів стосовно будівельних виробів)
  2. Технічний регламент будівельних виробів, будівель і споруд; Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1764
  3. Толковый словарь по химии и химической технологии: Основные термины / С. М. Баринов, Б. Е. Восторгов, Л. Я. Герберг и др.; Под ред. Ю. А. Лебедева. - М.: Рус. яз., 1987. - 528 с.
  4. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. - 1728 с.
  5. Голдмен А. Иллюстрированный химический словарь: Свыше 1500 терминов / Пер. с англ. - М.: Мир, 1989. - 270 с.
  6. ДСТУ 2439-94 Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення основних понять. Умовні позначення
  7. ДСТУ ISO 9000:2007 Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів (ISO 9001:2005, IDT)
  8. ДСТУ 2391-94 Система технологічної документації. Терміни та визначення
  9. Политехнический словарь / Гл. ред. А. Ю. Ишлинский. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. - 656 с.

     

© М. Д. Гінзбург, д. т. н., проф., акад. УНГА, голова підкомітету "Термінологія" ТК 133, м. Харків

Скорочений варіант консультації надруковано на шпальтах журналу в рубриці:

Нотатки термінолога

Щодо мовно-термінологічних проблем подання назв будівельних виробів і матеріалів у нормативних документах // Ринок інсталяцій. 2008. - № 12. - С. 45 - 46