Электропривод. Як це буде українською?

           В електротехніці важливе місце посідають електромеханічні системи, що складаються з одного або декількох електродвигунів, перетворювального та керівного пристроїв і призначені забезпечувати рух робочої машини і керування цим рухом. Російська фахова мова позначає їх терміном электрический привод або стисло электропривод [1, с. 613].

           Російський термін умотивований та прозорий: 1) є усталена словосполука приводить в движение; 2) "устройство, приводящее в движение" називають приводом; 3) чітко розрізнено два поняття привод та його складник двигатель (укр. двигун [2, с. 149]), який є джерелом енергії; 4) прикметник электрический або його скорочення "электро-" показує, що джерелом енергії є саме електричний двигун.

           Як же називають ці електромеханічні системи українською? Безсумнівно, практично кожен читач, навіть не замислюючись, назве термін електропривОд, бо так нас учили протягом багатьох років. Саме цей термін фіксує виданий у 70-ті роки XX століття академічний словник української мови (СУМ) [3, т. 2, с. 472], у якому зазначено, що електропривод - це привод, у якому джерелом енергії є електричний двигун. Але загляньмо в інший том цього словника, де надано визначення терміна привод:

     привод - пристрій, що надає руху якій-небудь машині, механізму [3, т. 7, с. 577].

     Тобто, укладачі [3] у визначені вжили природну українську словосполуку надати руху, зафіксовану ще словниками "золотого десятиліття" [4, с. 69; 5, с. 73]. А примусово введена термінологічними бюлетенями [6, с. 57; 7, с. 56] калька з російської приводити в рух так і залишилася чужинцем. Навіть укладачі повоєнних російсько-українських радянських академічних словників (наприклад [8, с. 505]) наводили її на другому місці, ставлячи на першому - надавати руху чому. А укладачі СУМ, хоч і змушені були подавали її в тому самому сьомому томі (див. с. 578), але, вочевидь відчуваючи її неприродність, самі використовували правильну українську словосполуку.

     Отже, термін привод не відповідає нормам української мови, оскільки

     1) словосполука приводити в рух є калькою з російською, яку свого часу примусово ввели, але вона так і не узвичаїлася в українській мові;

     2) згідно з нормами українського правопису [9, § 8, п. 3, д, 6] у словах зі словотвірною частиною -вод, що означають предмети та похідні утворення, у закритому складі треба писати і, яке у відкритому складі переходить в о, наприклад: електропровід, але електропроводи; трубопровід, але трубопроводи тощо.

     Виходячи з цього, у деяких новітніх словниках (наприклад, [2, с. 543; 10, с. 256; 11, с. 648]) та національному термінологічному стандарті [12] терміни привод та електропривод трохи зукраїнізували, подаючи їх як привід та електропривід. Але навіть це роблять не завжди послідовно. Наприклад, у [11] можна побачити привІд (с. 648), але електропривОд (с. 207). Але тут виникає інша проблема - омонімія. В українській мові є загальновживане слово привід з наголосом на перший склад (рос. предлог, повод) та юридичний термін з наголосом на другий склад привід - примусове доставлення в правоохоронні органи (рос. привод) [10, с. 256; 11, с. 648]. Тому запозичений з російської та зукраїнізований термін привід не можна вважати вдалим.

     Примітка. Новітні словники [15, с. 229; 16, с. 302] рекомендують як юридичний термін вживати "приведення", що відповідає вимогам [35, п. Г.4.1] щодо розмежування віддієслівних іменників.

     Протягом "золотого десятиліття" і після 1991 року були різні спроби знайти вмотивований і прозорий український відповідник терміна привод (привід), про що ми вже писали в статтях [13; 14]. Стисло нагадаємо читачам основні пропозиції.

     Оскільки від іменника рух уже утворено термін рушій, який має інше значення (рос. двигатель, але в сучасній термінології1 лише в переносному значенні, наприклад, рушій прогресу [15, с. 53; 16, с. 204]), а від словосполуки надавати / надати руху можна утворити термін, наприклад, рухонадавач, але навряд чи він є влучним і прозорим. Тому укладачі словників 20-х років [5, с. 73; 17, с. 246] запропонували розширити значення терміна повідня, яким традиційно позначали знаряддя, що його використовували стельмахи для вигинання ободів. А словник [17, с. 246] як відповідник рос. электрический привод пропонує укр. електрична повідня. Укладачі словників [18, с. 270; 19, с. 550] запропонували повернути терміни повідня, електрична повідня або ввести термін повід, яким зазвичай позначали прикріплену до вудил пас (мотузку), за допомогою якої правлять конем. Але обидва ці слова, зафіксовані ще в дожовтневому словнику [20, т. 3, с. 219-220], продовжують жити в традиційному значенні [21, с. 997], вони не утворюють систему з відповідним дієсловом (дієслівно-іменниковою словосполукою) і тому важко сприймаються.

     Примітка. У сучасній українській термінології прийнято так розрізняти два українські відповідники російського терміна двигатель [15, с. 53; 16, с. 204]: у технічному значенні - двигун, а в переносному рушій. Але у словниках "золотого десятиліття" саме термін рушій уживали в технічному значенні, а в переносному - чинник, а про особу - діяч, наприклад, рос. двигатель просвещения - укр. "чинник освіти", (про особу) діяч освіти [22, с. 39]. У словнику [17, с. 56] в технічному значенні основним терміном також подано термін рушій, а термін двигун зафіксовано на другому місці і не вжито в похідних.

     Тому було знайдено краще рішення. Річ у тім, що синонімом дієслівно-іменникової словосполуки надавати / надати руху є влучні дієслова урухомлювати / урухомити, наведені в [21, с. 1514; 23, с. 466; 24, с. 461]. Бо саме вживання дієслів, зазвичай відіменникового походження, замість традиційних російських словосполук "дієслово + іменник" є характерною прикметою української мови, до якої привертали нашу увагу відомі знавці мови [25, с. 28; 26, с. 13]. Ці дієслова настільки узвичаїлися, що від них природно утворилася система спільнокореневих слів (іменників, прикметників, дієприкметників), яка дає змогу описувати всі потрібні процесові поняття і яку фіксують сучасні словники (наприклад, [21, с. 1514]) та нормативні документи (наприклад, [27; 28]).

     Зважаючи на вищевикладене, виникає природне питання: як же правильно і системно українською назвати пристрій, який надає руху (урухомлює)? У національному термінологічному стандарті [29, п. А.62] для поняття "механізм чи сукупність механізмів, призначених урухомлювати машини чи механізм" застандартизовано термін урухoмник (рос. привод), а українські терміни привод і привід визнані недопустимими. Цей термін, попередньо погоджений ТК СНТТ, схвалила і порекомендувала застосовувати 8-а Міжнародна конференція "Проблеми української термінології. СловоСвіт 2004" [30].

     Можливо, термін-новотвір урухoмник комусь здається незвичним, але він відповідає всім вимогам до терміна, у першу чергу вимозі системності.

     Від цього терміна природно утворити похідні: електричний урухoмник або електроурухoмник.

     Серед електроурухомників важливо місце посідають такі, параметри яких змінюються в результаті дії керівного пристрою, що включає в себе систему автоматичного регулювання вихідних параметрів. Російська фахова мова позначає їх терміном регулируемый электропривод [12, п. 21]. Як ми вже привертали увагу читачів у [31], російський дієприкметник регулируемый у термінологічних словосполуках має два значення:

     У нашому випадку йдеться про прикметникове значення, тому українським відповідником рос. регулируемый электропривод буде регульовний урухомник.

           1. Основною вимогою для терміна є вимога системності, тобто він повинен відображати відношення між названим поняттям і пов'язаними з ним поняттями [35, п. Г.6], зокрема назву пристрою слід у першу чергу пов'язувати з виконуваними ним процесами. З цього погляду терміни привод та электропривод для російської термінології є системними, бо є усталена словосполука приводить в движение, а префіксоїд электро- позначає джерело енергії.

     2. Замість нав'язаної свого часу кальки з російської приводити / привести в рух, українська мова вживає дієслівно-іменникову словосполуку надавати / надати руху або влучні українські дієслова урухомлювати / урухомити. Тому для української мови запозичений термін привод порушує вимоги системності та мовної правильності, а його зукраїнізований варіант привід через омонімію - вимогу однозначності.

     3. Від дієслів урухомлювати / урухомити природно утворилася система спільнокореневих слів (іменників, прикметників, дієприкметників), яка дає змогу описувати всі потрібні процесові поняття. Зокрема у національному термінологічному стандарті [29, п. А.62] для поняття "механізм чи сукупність механізмів, призначених урухомлювати машини чи механізм" застандартизовано термін урухoмник (рос. привод), а українські терміни привод і привід визнані недопустимими. Цей термін-новотвір, попередньо погоджений ТК СНТТ, схвалила і порекомендувала застосовувати 8-а Міжнародна конференція "Проблеми української термінології. СловоСвіт 2004" [30].

     4. Урухoмник, у якому джерелом енергії є електричний двигун, природно називати електричний урухoмник або електроурухoмник.

     5. У нормативних документах, підручниках, монографіях та науково-технічних статтях треба вживати системний терміни-новотвори урухoмник, електричний урухoмник або електроурухoмник. Але, оскільки для багатьох фахівців вони ще незвичні, уперше вводячи його в текст, доцільно надавати у дужках "традиційні" відповідники привод (привід), зазначаючи, що ці відповідники згідно з [29, п. А.62] є недопустимими. І далі в тексті вживати лише правильний термін (електро)урухoмник.

     6. Оскільки дійові властивості українська мова на відміну від російської ніколи не позначає дієприкметниками, а лише віддієслівними прикметниками, то українським відповідником рос. регулируемый электропривод буде регульовний урухомник

     7. Виходячи з викладеного вище, під час перегляду треба внести відповідні зміни в національний термінологічний стандарт [12].

     8. Наш десятирічний досвід доводить, що природне для мови дуже швидко узвичаїться, достатньо вжити або почути певний правильний термін два-три рази і вже важко писати "традиційно".

1. Политехнический словарь / Гл. ред. А. Ю. Ишлинский. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. - 656 с.
2. Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В. В. Гейченко, В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк та ін. - К.: Наук. думка, 1998. - 892 с.
3. Словник української мови: В 11-ти т. / Ред. кол. І. К. Білодід та ін. - К.: Наук. думка, 1970-1980
4. Словник фізичної термінології. (Проєкт) Матеріяли до української термінології та номенклатури. Том IX / Зредагував В. В. Фаворський. / ВУАН. НДІ мовознавства. Сектор термінології та номенклатури. - Х.: УРЕ, 1932. - 214 с.
5. Шелудько І. М. Практичний словник виробничої термінології. / ВУАН. НДІ мовознавства. Відділ термінології та номенклятури. Серія практичних словників. Вип. 3. - Харків: Радянська школа, 1931. - 110 с.
6. Фізичний термінологічний бюлетень / УАН. Інститут мовознавства. (Друкується за Постановою Наркомосвіти УСРР). - № 4 - К.: Видавництво Української Академії наук, 1935. - 81 с.
7. Виробничий термінологічний бюлетень. / ВУАН. Інститут мовознавства. (Друкується за Постановою Наркомосвіти УСРР). - № 5. - К.: Видавництво Всеукраїнської Академії наук, 1935. - 79 с.
8. Русско-украинский словарь. Около 80 000 слов / Гл. ред. М. Я. Калинович. - К.: изд-во АН УССР, 1961 - 803 с.
9. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Ін-т української мови. - Стереотип. вид. - К.: Наук. думка, 2004. - 240 с.
10. Українсько-російський словник наукової термінології / За заг. ред. Л. О. Симоненко. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. - 416 с.
11. Українсько-російський словник / Уклад.: Г. П. Їжакевич та ін. - К.: Наук. думка, 2004. - 1008 с.
12. ДСТУ 2313-93 Електроприводи. Терміни та визначення
13. Гінзбург М. Д. Нотатки термінолога. Приводить в движение. Як це буде українською? // Ринок інсталяцій, 2006. - № 3. - С. 52 - 53
14. Гінзбург М. Д. Нотатки термінолога. Урухомник: незвично, але правильно // Ринок інсталяцій, 2006. - № 5. - С. 75 - 76
15. Тараненко О. О., Брицин В. М. Російсько-український словник (сфера ділового спілкування). / За заг. ред. О. О. Тараненка. - 2-ге вид., випр. і доп. -К.: Основа, 1999. - 400 с.
16. Російсько-український словник: Близько 160 000 слів / Уклад.: І. О. Анніна, Г. Н. Горюшина, І. С. Гнатюк та ін.; За ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Жайворонка. - К.: Абрис, 2003. - 1404 с.
17. Шелудько І., Садовський Т. Словник технічної термінології (загальний). (Проект) / Матеріяли до української термінології та номенклатури. т. 10. ВУАН.ІУНМ. Технічний Відділ. - Київ: ДВУ, 1928. - 588 с.
18. Російсько-український науково-технічний словник: Близько 30 000 слів / Уклад.: В. Перхач, Б. Кінаш; Наук. ред. В. Перхач. - Львів, 1997. - 456 с.
19. Новий російсько-український політехнічний словник: Близько 100 000 термінів і термінів-словосполучень / Укладач М. Зубков. - Х.: Гриф, 2005. - 952 с.
20. Словарь української мови. Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко: У 4-х т. / НАН України. Ін-т української мови. - К.: Наук. думка, 1996. - Т. 1. - 495 с.; Т. 2. - 558 с.; Т. 3. - 516 с.; Т. 4. - 616 с.
21. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. - 1728 с.
22. Словник ділової мови. Термінологія та фразеологія. (Проект) Матеріяли до української термінології та номенклатури. Том XVI / Уклад. М. Дорошенко, М. Станіславський, В.  Страшкевич. - Харків - Київ: ДВУ, 1930. - 248 с.
23. Карачун В. Я. Орфографічний словник наукових і технічних термінів: Понад 30 000 слів. - К.: Криниця, 1999. - 524 с.
24. Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. - К.: Видавничий центр "Академія", 1998. - 712 с.
25. Непийвода Н. Ф. Сам собі редактор: Порадник з української мови. - К: Українська книга, 1998. - 240 с.
26. Ярема С. На теми української наукової мови. - Львів: Українське товариство з механіки руйнування матеріалів, Львівське крайове товариство "Рідна школа", Наукове товариство ім. Шевченка, 2002. - 44 с.
27. Покажчик ключових термінів до 6-ої редакції Міжнародної патентної класифікації / Державне патентне відомство України. - Київ, 1997. - Т. 1. - 265 с.,Т. 2. - 251 с.
28. Рекомендації щодо вживання термінів та визначень із безпеки руху поїздів; Затв. наказом Мінтрансу України від 03.06.2004 № 464
29. ДСТУ 3321:2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять
30. Ухвала 8-ї Міжнародної наукової конференції "Проблеми української науково-технічної термінології. СловоСвіт 2004" // Стандартизація, сертифікація, якість, 2004. - № 6. - С. 26-27
31. Гінзбург М. Д. Нотатки термінолога. Чому арматура регулювальна, чинник регулівний, трансформатор регульовний, ціни регульовані, а реактор саморегульовний? // Ринок інсталяцій, 2005. - № 11. - С. 56 - 57
32. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики: Близько 253 000 слів / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2003. - 896 с.
33. Великий російсько-український політехнічний словник: Близько 160 000 слів та словосполучень / За ред. О. С. Благовєщенського. - К.: Чумацький Шлях, 2002. - 749 с.
34. Українсько-російський словник (сфера ділового спілкування) / Уклад.: О. О. Тараненко, В. М. Брицин. - К.: Пожінформтехніка, 2000. - 448 с.
35. ДСТУ 3966-2000 Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять

© Гінзбург М. Д.

Скорочений варіант консультації надруковано на шпальтах журналу в рубриці:

Электропривод. Як це буде українською? // Електроінформ, 2007. - № 2. - С.  46-47.